Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 98" ДМР


запам'ятати

 


Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Літературна вітальня -подорож до «поетової країни» « Я люблю весь народ! Я в обійми приймаю…Лагідно пригортаю…»

Літературна вітальня -подорож до «поетової країни»

 

 « Я люблю весь народ! Я в обійми приймаю…Лагідно пригортаю…»

 

Мета:  ознайомити учнів із духовними та творчими шуканнями А.Міцкевича,  з фактами перебування поета в  Україні , показати тісний зв'язок А.Міцкевича з Україною ,зацікавити його творами та особистістю; виховувати естетичні смаки та любов до поезії великого поляка; виховувати почуття патріотизму; удосконалювати навички виразного читання та сценічної культури.

 

Обладнання: портрети А.Міцкевича, фото кримських краєвидів, що пов’язані з сонетами А.Міцкевича ; аудіозапис М. Огінський «Прощання з Батьківщиною»; аудіозапис  «Звучання сопілки», відеофільм «Бахчисарайський фонтан», Кадри з документального фільму «Епоха. Адам Міцкевич».

 

Оформлення сцени: портрет А.Міцкевича  , стіл із поетичними творами поета різних видань, мультимедійна презентація « Я люблю весь народ! Я в обійми приймаю…Лагідно пригортаю…», комп’ютерна техніка.

 

Найбільший поет польської нації і

один із найгеніальніших людей,

яких видало людство.

 І. Франко
 

Хід вітальні

Читець 1. (вірш Станіслава Шевченка «Міцкевич в Україні»)

 

Одеса…Київ…Площа Контрактова,

у барвах витинанок і шитва.

Світ ярмаркує , у ярмі медова

лиш брага й україночки брова…

 

І тут , і там невидимі тенета,

а воля- то лиш видиво поета…

Адаме! Відчиняв ти словом брами

у вічне, хоч метався по світах.

 

Тебе кохала Муза вечорами,

а ти літав до Свитязя у снах

і над Литви німотними борами:

чи не подасть Мариля ніжний знак?

 

Простелються віки , немов алеї,

Аби у снах ти знову йшов до неї…

 

Відео. (польський актор Марек Кондрат читає поезію АдамаМіцкевича)

Ведучий 1.

      Міцкевич - найвидатніший польский поет. Його роль для польської літератури можна порівняти з роллю Пушкіна для російської літератури, Шевченка - для української. Міцкевич був родоначальником нової польської літератури й нової польської мови. Польський поет, засновник польського романтизму, діяч національно-визвольного руху, народився 24 грудня 1798 року на хуторі Заосся біля міста Новогрудка, що входить нині до складу Білорусії. Раніше білоруські землі належали Литві, тому Міцкевич і називає своєю батьківщиною Литву. Батько його, Микола Міцкевич, адвокат, належав до дрібнопомісної шляхти. У будинку Міцкевичів жили волелюбні традиції польських патріотів. Микола Міцкевич сам брав участь у народно-визвольному повстанні 1794 року під керівництвом Тадеуша Костюшка й намагався прищепити почуття патріотизму та волелюбності своїм дітям. Багато цікавих легенд і повір'їв чув юний Адам і від Блажея, значення якого для поета можна порівняти зі значенням Орини Родіонівни для Пушкіна. Розвитку поетичної уяви Міцкевича сприяла й мальовнича природа околиць Новогрудки.

Віртуальна екскурсія  (  будинок- музей в м. Новогрудка)

 

Після закінчення школи Адам вступив на фізико-математичний факультет Віденського університету, на якому провчився рік. Навесні 1816 року перейшов на історико-філологічний факультет, що його закінчив у 1819 році. Під час навчання створив перші літературні твори і вважався першим поетом університету, став одним із організаторів молодіжних організацій "філоматів" ("люблячих науку") і "філаретів" ("люблячих доброчинність").

Ведучий 2.

  Тут він уперше закохався в юну аристократку Марію Верещак  яка стала  для поета на довгі роки  його музою та дороговказом . Марія Верещак була дочкою багатого поміщика. У худенькій невисокій Марилі  (так буде називати її Адам) зовні не було нічого примітного, але в її погляді вгадувався вираз якоїсь неясної і неусвідомленої пристрасті, здатності до вірного кохання. Марилі була до душі романтика і театральність. Побачення молодої пари тривали  ще два роки і виявили спочатку спорідненість душ , а потім і взаємну платонічну любов. Дівчина захоплювалася  фольклором  , а саме  білоруськими піснями , які співала Мариля Адамові в батьківському маєтку Тугановичах...

Виходять  учні, які грають роль Адама Міцкевича та Марії Верещак (звучить тиха мелодія білоруської народної пісні)

 

Мариля:

-"Оце поезія! Напиши що-небудь у цьому роді!"

 

Адам Міцкевич: ( читання поезії А.Міцкевича «Невільник, вперше я...»

    

Невільник, вперше я радію цій неволі: 
Про тебе думаю - не криє думки мла; 
Дивлюсь, і жодна тінь не тьмить мені чола; 
Люблю тебе, проте не мучать серця болі. 

Не раз за щастя мав я пустощі сваволі, 
Уява молода не раз мене пекла, 
Краса, що зрадою наповнена була,- 
I що ж! Я проклинав дари солодкі долі. 

Зустрів і вроду я високу, неземну, 
Як плакав, як палав, яка була тривога! 
Хто зна, коли тепер про неї й спом'яну. 

З тобою тільки в рай веде мене дорога! 
Як богом послану, люблю тебе одну, 
Хвала тобі, що ти мені відкрила бога! 

 


Ведучий 1.

Міцкевич давно знав , що його Небесна Любов Мариля заручена з багатим поміщиком Путткамером . Але він уявляв , що його з Марилею любов увінчається щасливим кінцем , як це буває в книгах. Однак вихована на ідиліях Марія проте не відмовилася від графа Путткамера . Обвінчавшись з ним в 1821 році , вона зробила свій вибір. Та й чи могла мова йти про вибір ? Адже розсудливість змусила бідного ровенського  вчителя  навіть не піднімати  питання про руку Марії Верещак , усвідомлюючи , що він - не рівня родовитої дівчині . «Небесній Марилі», - А.Міцкевич так називає кохану дівчину, він присвятив вірш «К М…» :

Слайд №8.

 

Адам Міцкевич  звертається до Марилі (  читають вдвох)

 

«Прочь с глаз моих!..» - послушаюсь я

 сразу,

«Из сердца прочь!..» - и серце

 равнодушно,

«Забудь совсем!..» -Нет , этому

 приказу

Не  может наша память быть послушна.

 

У 1819 р. А. Міцкевич переїхав до м. Ковно (нині Каунас), де працював вчителем до 1823 року.  Двадцятирічний поет відчував себе в глухому Ковно незадоволеним життям , самотньою людиною .  Але знайшлися сторонні люди , які  пригріли  юнака . Серед них була родина лікаря Ковальського , яка купувала для нього цікаві книги , улюблені ноти. Сама господиня будинку Кароліна Ковальська , красива душею і тілом жінка , тонко розуміла настрої Міцкевича і завжди щиро бажала прийти до нього на допомогу ... з'явилося  кохання в образі пишної ковенської Венери - пані Ковальської.

Слайд №9.

 

Читець 2.(читання уривку  із поеми « Гражина»)

 

Кто стройностью с княгинею сравнится?

Гражина тем еще могла гордиться,

Что ростом князь не выше, чем она.

Когда, как лес, прислужники со свитой

Вокруг четы толпятся именитой,

Князь молодой с красавицей женой

Как тополя над чащею лесной.

Не только стан красавицы княгини,

Но и душа была под стать мужчине.

Забыв о пяльцах и веретене,

Она не раз, летя быстрее бури

Верхом на жмудском боевом коне,

Охотилась – в медвежьей жесткой шкуре

И рысьей шапке – с мужем наравне.

Порой, со свитой возвратясь, Гражина

Обманывала глаз простолюдина,

Литавору подобная вполне;

Тогда не князю, а его супруге

Почет смиренно воздавали слуги.

 

 

Ведучий 2.

У Ковно Міцкевич побачив незвичайну бідність і убогість народу, гнобленого царською владою і царською поліцією. Ранні твори Міцкевича (перший вірш опублікований у 1818 році) свідчать про захоплення вільнолюбними традиціями.

 Вихованець Вільнюського університету, він вступив у таємне польське товариство молоді - "філоматів", що у своїй програмі проголошували прагнення до знань, але насправді прагнули до визволення й об'єднання Польщі. У "Оді до молодості" Міцкевич оспівав порив молодого ентузіазму, що руйнує підвалини старого світу.. Молодий поет звертається до народної творчості, вбачаючи в ній життєдайне джерело поезії. Так з'являються перші балади Міцкевича, що знаменують початок польського романтизму.

У 1822 році був виданий перший том творів поета, до якого увійшли його балади та романси.

Організацію викрили царські шпики та їхні польські посібники. Підозрілого вчителя взяли «на замітку», а далі пішли арешт і відправка до Петербурга за призначенням «в системі міністерства народної освіти до віддалених місцевостей». Такою «віддаленою місцевістю» виявився південь України — Одеса. Про це можна було тільки мріяти! Цьому засланню сприяли нові друзі поета — Міцкевич як особистість із його передовими поглядами та поетичним талантом незмінно користувався симпатією прогресивних і талановитих людей, із якими йому випадала доля зустрічатися. Серед них були й майбутні декабристи: К. Рилєєв та О. Бестужев, із якими він подружився в Петербурзі. Дорогою до Одеси взимку 1825 р. Адам Міцкевич відвідав Київ, побувавши на знаменитому київському Контрактовому ярмарку.

Ведучий 1.

 

За свідченням його сучасників, Адам Міцкевич вирізнявся освіченістю, витонченістю манер, увічливістю і вмінням підтримувати розмову як у світських салонах, так і в колі друзів. В його манері одягатися було щось високе і благородне. Говорив Міцкевич тихо, плавно і завжди дуже логічно. Так він і писав — плавно, швидко і майже без виправлень. Дописавши поему «Фарис», він виправив у ній лише два слова.

У листі до свого польського приятеля 5 лютого 1825 р. Міцкевич писав про приїзд до Києва:

Адам Міцкевич:

-Я здоровий. Їду з півночі на другий кінець Європи в доброму настрої. Сьогодні, 5 лютого, був у Києві. Мені сподобалося стародавнє українське місто. Я оглянув Лавру та інші визначальні місця…

 Країна розкоші прослалась наді мною, вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні".

  

Ведучий 2.

  У Києві Адам Міцкевич мав можливість зустрітися з революційно налаштованими людьми, а також познайомитися з історичними визначними пам’ятками найкрасивішого міста на Дніпрі, побувати в святій Лаврі.

 

 

 

Адам Міцкевич:

 

-На запрошення родини Головінських, з якими познайомився у Києві, декілька днів провів у Стеблові, а звідти через Єлисаветград  поїхав далі. Їхав через безлюдні степи, де між однією і другою станцією, на відстані якихось 300 км, нічого, крім неба і землі не видно.
 

 

Читець3.(читання поезії А.Міцкевича «Акерманські степи »)

Пливу на обшири сухого океану. 
Як човен, мій візок в зеленій гущині 
Минає острови у хвилях запашні, 
Що ними бур'яни підносяться багряно. 

Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана... 
Шукаю провідних зірок у вишині. 
Он хмарка блиснула, он золоті вогні: 
То світиться Дністро, то лампа Акермана. 

Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі, 
Що й сокіл би не взрів,- лиш чути, де курличе. 
Чутно й метелика, що тріпається в млі, 

I вужа, що повзе зіллями таємниче... 
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі 
I голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе. 


 


Ведучий 1.

«Акерманських степах» – ліричний герой так напружує слух, що міг би почути голос із батьківщини. Цей образ вітчизни з ним скрізь: і тоді, коли він оповідає про плавання морем, і коли оплакує жертви ханського свавілля. Йому навіть здається, що рої ясних зір, якими всіяна Droga Mleczna (Чумацький Шлях), – то сльози польки-бранки, вияв її пекельної туги за рідним краєм. А попереду була Одеса. Галасливе, різномовне портове місто, пов’язане торговими шляхами з усім Середземномор’ям, влітку 1825 року стає центром політичної діяльності південців. Адам Міцкевич приїхав до Одеси з Києва 17 лютого 1825 р., фактично змінивши О. Пушкіна, засланця з Одеси до Михайлівського в серпні 1824 р. При собі він мав листа від К. Рилєєва до одного поета-однодумця — своєрідну політичну рекомендацію для входження в коло південних вільнодумців. У листі були слова: «... Міцкевич до того ж — поет — улюбленець нації своєї». В Одесі поет став володарем дум передової інтелігенції. Але царський розшук не дрімав: до нового викладача Ришельєвського ліцею приставили спостерігача — відомого в ті часи генерала І. Вітта. Розігруючи з себе «заступника» засланого польського поета, саме Вітт організував його подорож Кримом у липні 1825 року. 

  Розкішна кримська природа зачарувала поета-романтика. Міцкевич уперше побачив гори і був приголомшений їхньою величчю. Так з’явилися знамениті «Кримські сонети». 

 

 

Ведучий 2.

Крим справив незабутнє враження на Міцкевича, і в листі до польського історика Иоахима Лелевеля він із захопленням писав:

Адам Міцкевич :

-...я бачив Крим! Я витримав страшенну бурю на морі... Я бачив Схід у мініатюрі.

 

Віртуальна екскурсія до Бахчисарайського фонтану

 

Чтець 1 .(читання поезії А.Міцкевича «Бахчисарай  »)

Великі та німі Гіреїв двір і сад! 
По ганках, що мели покірних баш тюрбани, 
Через потуги трон і любощів дивани 
Літає сарана, повзе холодний гад. 

Повився темний плющ і дикий виноград 
По вікнах, по стіні подобою альтани. 
Руїна - пише тут на мурах гість незнаний, 
Як Валтасарові, на віковічний згад. 

А в залі ще стоїть окраса мармурова: 
Гарему то фонтан. Сльоза його перлова 
Спадає по сльозі і промовля щомить: 

"О де ви, де тепер, любов, могуття й славо, 
Що мали у віках сіяти величаво? 
Ганьба! Немає вас, а джерело дзвенить". 


Чтець 2.(читання поезії А.Міцкевича «Гробниця Потоцької »)

Зїв'яла ти в краю, заквітчанім весною, 
Трояндо молода, бо линули в імлі 
Від тебе юні дні, злотисті мотилі, 
I спогадів черву лишали за собою. 

Чому так світяться громадою ясною 
Зірки, до польської обернені землі? 
Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі, 
Сліди повипікав огненною сльозою? 

О полько! Як і ти, я вмру на чужині. 
Хай приязна рука мене хоч поховає! 
Тут мандрівці ведуть розмови негучні, 

І вчую я слова, що чув у ріднім краї, 
Поет, складаючи тобі на честь пісні, 
Побачить гроб і мій - для мене заспіває. 


Ведучий 1.

 

Сонет «Гробниця Потоцької» є своєрідною кульмінацією провідного для всіх сонетів мотиву неволі дівчат-бранок ханського гарему і водночас підхоплює і розгортає символічний зміст образу фонтана із сонета «Бахчисарай». Краплі джерельної води фонтана — це, за легендою, сльози прекрасної полонянки кримського хана Керім-Гірея — польки Марії Потоцької. Образ багатостраждальної бранки з сонета «Гробниця Потоцької» служить для ліричного героя циклу дзеркальним відображенням власних думок про своє життя на чужині.

 

Ведучий 2.

Це була весна 1829 р. А восени того самого року Павло Енгельгардт приїжджає до Вільно разом із п’ятнадцятилітнім Тарасом Шевченком. Тут у Віленському університеті кріпосний юнак дізнається про судовий процес над членами таємних студентських патріотичних товариств, активним учасником яких був польський поет Адам Міцкевич. Тарас Шевченко знав польську мову, якій навчив його поляк Ян Душовський, управитель маєтку Енгельгардта. Майбутній український геній захопився поезією А. Міцкевича, читав його в оригіналі, багато знав напам’ять. Доля не звела двох чудових поетів. Проте Великому Кобзарю в 1848 році вдалося передати Адаму Міцкевичу поему «Кавказ» на знак солідарності та заочної дружби.

 

Ведучий 1.

Взагалі українські враження мали значний вплив на поета. У своєму «Пані Тадеуші» він писав такі рядки про Україну: 


Адам Міцкевич:


Чи на Україні я б ту липу упізнав,
Що сотню панночок і сотню хлопців бравих,
Ховала в холодку при танцях і забавах,
Як вечір повивав блакитно воду Рось?

Адам Міцкевич:

 

-Я був вражений українською мовою. Українські простори є столицею ліричної поезії. «Виїжджаючи з Одеси, я сподіваюсь знову заїхати до Стеблова і ще раз подихати повітрям України…Та обставини склалися інакше, і мені

довелося їхати незнайомими місцями. Шлях лежав через інше українське місто — Харків. Нові враження, знайомства, нові друзі.

 

Ведучий 2.

У Харкові Міцкевич знайомиться зі студентами університету, з викладачем польської мови, майбутнім деканом і ректором, українським поетом Петром Петровичем Гулаком- Артемовським. У П. Гулака- Артемовського Міцкевич зустрівся з майбутнім кириломефодіївцем — юним М. Савичем. Згодом Савич став великим шанувальником творів польського поета і волею долі зіграв благородну роль посередника між Адамом Міцкевичем, який знаходився в еміграції в Парижі, й Тарасом Шевченком. Важливе доручення виконав М. Савич, вручивши  поему «Кавказ» «особисто в руки» (як просив Т. Шевченко) безцінний подарунок з України польському поету в Парижі. 

 

Ведучий 1.


      У Росії вийшла книга Міцкевича "Сонети" (1826) з циклом "Кримські сонети", що вразили читача пишнотою пейзажних картин, проникнутих ліризмом, образом героя-"пілігрима", який сумує за покинутою батьківщиною, і новими для польської поезії східними мотивами.Ліричний герой схилявся перед величчю природи. Природа - це та міра і той ідеал, з яким співставляються душевні потяги поета Пілігрима. Це різко посилило розлад страдницької душі ліричного героя. Автор розкрив внутрішній світ вигнанця з Литви, який став Пілігримом. Гробниця легендарної Марії Потоцької в Бахчисараї навела його на думку про схожість доль поета і прекрасної польської невольниці. Його вразила велич Чатир-Дагу, чий спокій не порушували ані грози, ані блискавки, ані люди. Але Пілігрим не мав душевного спокою:

Читець3.(читання поезії А.Міцкевича «Пілігрим »)


Країна розкоші прослалась підо мною, 
Вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні. 
Чому ж у дальній край так хочеться мені, 
Чом ще за дальшою я плачу давниною? 

О Литво! Шум лісів, породжених тобою, 
Миліший, ніж Байдар всі солов'ї гучні, 
І більше я радів твоїй трясовині, 
Як цим шовковицям з їх ніжною красою! 

На лоні красоти, серед казкових див, 
Чом лину серцем я до молодого ранку, 
До тої, що колись так ніжно полюбив? 

В краю, заказанім для мене, ти, коханко, 
Як ходиш по моїх недавніх ще слідах, 
Чи згадуєш мене хоч іноді в думках? 

 

Ведучий 2.


 Під час перебування в Одесі Міцкевич був закоханий в польку-красуню Кароліну Собанську.

Читець1.(читання поезії А.Міцкевича «Прощання   »)

До  Д.Д. 

Мене ти геть женеш? Чи серце я твоє 
Утратив? I не мав! Чи винна в тім чеснота? 
Ні! Пестиш другого!.. Хай не давав я злота, 
А мав тебе, проте, як інший, що дає. 

I недаремно мав; у пам'яті встає 
Багато спогадів: яка була гризота, , 
Як хвилювався я, як мучився я потай! 
Стражданням оплатив блаженство я своє! 

А ти женеш мене. Жадобою новою 
Ти загорілася: дістати мадригал 
Ти прагнеш - і мене позбавила спокою. 

Ні, Музи не купить! Римованих похвал 
Шукав я, ковзався парнаською тропою, 
Згадав ім'я твоє - і скаменів мій пал. 

 

Ведучий 1.

 

Наприкінці 1825 року Міцкевич приїхав до Москви. Він важко переживав жорстоку розправу Миколи І з героїчними революціонерами.  У жовтні 1826 року відбулося знайомство Міцкевича з Пушкіним, що потім переросло в щиру дружбу. Вершиною творчості Міцкевича цього періоду стала поема "Конрад Валленрод", що вийшла друком у 1828 році. Це патріотична поема, сюжет якої узятий з історії XIV століття.      У 1829 році Міцкевич виїхав з Росії. Після невдалої спроби приєднатися до Польського повстання 1830 року поет назавжди залишився в еміграції (жив переважно в Парижі), продовжуючи літературну й революційну діяльність. Переживши ще кілька закоханостей, лише в 36 років Міцкевич одружився з донькою співачки Марії Шимановської — Целіною. Але повного щастя і спокою не знайде він і в подружньому житті, через важку хворобу дружини, яку лікарі пов'язували з психічними відхиленнями. Із шести дітей Міцкевича вижили лише четверо, свою ж першу доньку Міцкевич назвав Марилею — на честь Марилі Верещак, світлі почуття до якої зберіг на все життя.

Напочатку 40-х років відійшов від поетичної творчості. Поема "Дзяди" так і залишилась незавершеною.

 

 

 

Ведучий 2.

 

У 1834 році Міцкевич опублікував останній свій великий твір - поему "Пан Тадеуш". Ця польська національна епопея, у якій чітко проявилися реалістичні тенденції, стала енциклопедією старопольского побуту, шедевром словесного живопису. Поему справедливо називають "Енциклопедією польського життя". А.Міцкевич провадив активну суспільну і культурну діяльність: у 1839-40 роках читав курс римської літератури в Лозанні, потім (до 1844 року) посідав кафедру слов'янських літератур у паризькому Коллеж де Франс. На всю Європу Міцкевич славився своїм мистецтвом миттєвої поетичної імпровізації, яка справляла на його слухачів ні з чим не зрівнянне враження.

 

Жорж Санд:

-Ніхто не може точно сказати, що сталося: у кожного з присутніх створилося особливе враження. Одні кажуть, що промова його тривала п'ять хвилин, інші кажуть — годину. Достовірно лише те, що говорив він так прекрасно і висловив думки настільки високі, що всі наче збожеволіли. Почулися крики й ридання, у багатьох сталися нервові напади, інші не могли заснути всю ніч.

 

Один із сучасників поета згадує:

 

-Адам Міцкевич вирізнявся розумом, витонченістю манер, ввічливістю й умінням вести розмови як у світських салонах, так і за приятельським столом.

 

 

Ведучий 1.


 У 1848 році Міцкевич відновив революційну діяльність: створив польський легіон, що боровся за свободу Італії, у Парижі працював у газеті "Трибюн де пепль", виступав зі статтями революційно-демократичного характеру, Під час Кримської війни 1853-56 років Міцкевич вирушив з політичною місією до Константинополя, де помер від холери (похований у Парижі, прах був перенесений до Кракова в 1890 році). 

 

А.Міцкевич:

-Щоб вам судить  мене, в мені вам треба жити…

Я вмру на чужині. 
Хай приязна рука мене хоч поховає! 
Тут мандрівці ведуть розмови негучні, 

І вчую я слова, що чув у ріднім краї, 
Поет, складаючи тобі на честь пісні, 
Побачить гроб і мій - для мене заспіває. 

 

Відеофіль «Епоха.Адам Міцкевич».

Ведучий 2.

 

Із спогадів:

Русский поэт Василий Жуковский после выхода поэмы Мицкевича «Конрад Валленрод» как-то сказал Пушкину: «Знаешь, брат, ведь он заткнёт тебя за пояс», на что Пушкин ответил: «Ты не так говоришь, он уже заткнул меня».

В Україні пам’ятають перебування Адама Міцкевича, шанують його пам’ять. У Києві є вулиця імені прославленого польського поета. На одній із площ Львова височіє витончений пам’ятник поету-романтику. Важко знайти любителя світової художньої класики, в домашній бібліотеці якого не стояв би томик поезій Адама Міцкевича в перекладах або в оригіналі. Перекладали його вірші, балади та поеми знамениті літератори, серед яких і українські поети та прозаїки: Петро Гулак- Артемовський, Іван Франко, Леся Українка, Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Бажан. Починав працювати над перекладом творів Адама Міцкевича українською мовою й Тарас Шевченко. 

Поезія Адама Міцкевича надихнула і видатних композиторів — Михайла Глінку та Миколу Лисенка, які написали музику на тексти творів Співця Свободи.

 «Найбільший поет польської нації і один із найгеніальніших людей, яких видало людство»,- так писав  І. Франко про Міцкевича.
 

 

     ЛІТЕРАТУРА:

1.Адам. Вибране: Поетичні твори.- К.: "Веселка", 1984 

2.Ростоцкий Б. И. Адам Мицкевич и театр.- М., 1976; 2. Дерналович М. Адам Мицкевич.- Варшава, 1981.

Internet- джерела:

3.Епоха .Адам Міцкевич.  [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://rutube.ru/video/489e5b816fd635bfa3658580aa7939df/

4.Бахчисарайський фонтаню. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://smotri.com/video/view/?id=v384074621e

5.Будинок-музей Адама Мицкевичав м.Новогрудка . [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.youtube.com/user/museum1938

6.Adam Mickiewicz - Do M,czyta Marek Kondrat. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.youtube.com/watch?v=nt-sov9Kukk

 

7.http://www.polski.pro/news/2013-03-16-503
8. http://readr.ru/adam-mickevich-stihotvoreniya-i-poemi.html?page=28#ixzz2jDjbPwWZ

9.http://readr.ru/adam-mickevich-stihotvoreniya-i-poemi.html?page=28

10http://neparsja.com/2011-01-12-08-45-42/837-adam-mitskevych-krymski-sonety-2.html

11.http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_mickevich-odruzhivsya-z-donkoyu-svoeji-kohanki/155507

12.http://umma.ua/uk/history/Tayni_Bahchisarayskogo_fontana/142

13.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Baidar_Gate_2008.jpg

14.http://incognita.day.kiev.ua/adam-miczkevich-ukrayinski-proekcziyi.html

15.http://www.ukraine-poland.com/u/kultura/kultura.php?id=461

16.http://odesskiy.com/m/mitskevich-adam.html

17.http://zi.zavantag.com/docs/8366/index-243214.html

 

У презентації використані фотоматеріали сайтів:

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6_%D0%A1%D0%B0%D0%BD%D0%B4

http://mickiewicz-museum.narod.ru/

http://www.oldkyiv.org.ua/data/kontraktova_sqr.php?lang=ua

http://crimea-media.ru/Base/Bahchisaray/BakhchiB.jpg

http://www.google.ru/imgres?imgurl=http://www.planetakrim.com/catalog/01/bahchis/03/0303.jpg&imgrefurl=http://www.planetakrim

http://uastudent.com/wp-content/uploads/2012/02/lavra1.jpeg

http://www.day.kiev.ua/sites/default/files/main/openpublish_article/20040327/455-7-1_0.jpg

http://inter.ua/uploads/tv_product/2010/03/24/fc2a16e8d76830d2092424b4266dba625d6a1083.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/33/Adam_Mickiewicz.PNG/266px-Adam_Mickiewicz.PNG

http://image.slidesharecdn.com/random-150119024905-conversion-gate01/95/-20-638.jpg?cb=1421657449
Подобається